»
»

Відеоролик демонструє правильну посадку, постановку рук та різні прийоми гри на класичній гітарі.

 

Найважливішим етапом розвитку музичних здібностей у початківців на мою думку, зокрема в академічній, тобто класичній школі гри на гітарі, є вивчення правильної посадки та постановки рук.

 

В основі зайвих рухів під час гри гітариста лежать безліч причин. Це і неправильна постановка обох рук, негативні анатомо - фізіологічні та психологічні фактори, низький рівень інтелектуально-розумових здібностей, порушення в координації та ін. Все це вказує на те, що насправді «школа гри на гітарі» у свідомості таких гітаристів знаходиться на низькому рівні. Виконавці спершу грають, а потім лише думають, або і зовсім не думають (таке собі - як вийде-емоційне виконавство).

 

Високо підняті та лежачі пальці лівої руки, щипок, який має великий рух до струни та невірний кут пальців у правій руці, такі собі шоу-рухи головою та корпусом в недопустимих рамках, ледь помітна напруга рук або зайва психологічно-емоційна напруга та страх виконавця являють собою суть проблеми зайвих рухів гітариста.

 

Якщо контроль зі сторони вчителя і виконавця у цьому питанні недостатній, то, як наслідок, гра гітаристів позначена великим багажем зайвої роботи та напруги, що суттєво ускладнює виконання музичних творів і позбавляє легкості та задоволення. А відтак, грати на гітарі стає складно, особливо якщо брати для виконання масштабні твори, але це не означає, що треба нести на собі зайвий тягар.

 

Тому все ж таки, кваліфікованість вчителя ─ це ніби наріжний камінь якісної гри гітаристів. Вчителів гітари багато, але справді кваліфікованих мало.

 

Давайте простежимо за тим, наприклад, як виробляється навичка видобування звуку на відкритій струні. Допустимо, що вся робота в цьому напрямку може бути поділена на три умовних етапи:

 

1. Спочатку створюється відчуття загального ненапруженого стану не лише правої руки, але й усього плечового поясу, виховується елементарний контроль за м'язовими напругами, округле, зібране положення пальців.

 

2. Після знайомства з основним видом руху, за допомогою якого здійснюється добування звуку, учень приступає до цієї дії на відкритій струні. Припустимо, на першій. Якісне звучання тут, у першу чергу, залежить від натиску, кута розташування пальця відносно струни, відчуття її натягу й рівномірного чергування зусиль. Така кількість завдань одночасно для починаючого гітариста викликає чимало труднощів, адже увагу повністю поглинають рухові дії.

 

3. Уміння видобувати звук, дотримуючи й витримуючи задану форму руху, не означає, що роботу над навичкою завершено. Процес звуковидобування, згодом стаючи усе більше осмисленим, зазнає глибоких якісних змін. Проведення пальцями по струнах поступово стає для учня не лише певною формою руху, але й одержанням задуманого звукового результату. З'являється можливість вводити до репертуару невеликі різнохарактерні п'єси на відкритих струнах.

 

Простежуючи весь хід вироблення навички звуковидобування, необхідно відзначити, як поступово нашаровуються корекції різних рівнів, утворюючи в підсумку складний загальний координаційний малюнок. Навіть у такій, відносно простій, ситуації, як гра п'єси на відкритих струнах, гітарист спрямовує свої дії, виходячи з: а) м'язових напруг, б) зовнішньої форми руху, в) якості звучання. Такий різнохарактерний контроль й в інших випадках є, скоріше, правилом, ніж винятком.

Автор:

купить диплом в Армавире

купить диплом в Ноябрьске